У Вас отключён javascript.
В данном режиме, отображение ресурса
браузером не поддерживается

infosliv

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » infosliv » Флейм » Флудилка


Флудилка

Сообщений 1 страница 7 из 7

1

Просто заурядное общение. Все таки форум служит не только сливом ценных ресурсов) Тут можно говорить и обсуждать ВСЕ)
P.S. В подфоруме "флейм" сообщения не начисляются, так что если вы хотите тупо набрать сообщений, то сразу мимо) А вот если хотите пообщаться с коллективом форума, то милости просим)(К сожалению сайт не располагает чатом(надеюсь пока) будем пользоваться тем что есть)

Теги: флудилка, общение, интересы

Отредактировано Darth_Genius (08.02.2016 13:20)

0

2

Привет............................................................................................

0

3

123 ghjdthrf----------------------------------------

0

4

Це було наприкінці літа. Почалось все ще в серпні, із одного випадку, про який я зараз розповім...
Був жаркий ранок, ми з Вовою вирішили піти в мавпмківку (так називаються кущі в центрі села). Ми любили там лазити. То такі небезпечні кущі, що вбитись можна... Вони ростуть над окопом, який в часи Другої світової війни викопали партизани. Враховуючи глибину окопа, і висоту кленових кущів, падати там десь метрів п'ять, в кращому випадку. Тільки ми вийшли з двору на дорогу, як до нас пристала одна скотина, яка жила по сусідству зі мною. Ми з нею не дружили тому, що вона була хитрою і брехливою...
- Куди це ви йдете? Запитала вона своїм пискливим голосом.
- В мавпиківку. Здуру ляпнув Вова.
Вона довго просилася піти з нами, ми її відговорювали, але повірте мені, їй легше щось дозволити, ніж заборонити...
- Ну добре (в решті решт, не втерпів я), але затям - кущі підступні і крихкі, раптом що, ми тебе туди не звали, і допомагаємо ми тільки один одному, тобто, втрапиш в халепу, виплутуйся сама! І врешті решт, наше основне правило - ні кроку назад! Тобто ми за тобою не повернемось, якщо злякаєшся і чекати не будемо. Зрозуміло?
- Так, так, так! Аж застрибала від радості вона.
Ми пішли в Мавпиківку разом з нею, хоч я й знав, що це погано закінчиться...
Коли ми були там, я й Вова полізли першими. Ми без проблем зпустилися в окоп, хоча зппуск був досить крутим, і Танька поступившись зкотилася з нього. Ми ржали! Я помітив, що вона образилась, але не подавала виду. Коли ми перелазили через окоп по гілках в сторону котєльні, там теба було стрибнути з одноієї гілки на другу. Вова стрибнув і заліз на неї. Я чомусь боюсь так стрибати (сам не розумію чому), тому я трошки не дострибнув, схопившись за край гілки, де було дуже слизбке листя, я почав зїзджати вниз, злякавшись до смерті, я вже думав, що впаду, але Вова вчасно схопив мене за руку і допоміг вилізти. Танька ржала як кобила, її писклявий сміх мене дратував.
- Побачимо як ти стрибнеш! Закричав я.
- Стрибай, ми тебе чекати довго не будемо! Крикнув Вова.
Вона постояла десь з пів хвилини присівши на гілці, готуючись до стрибка. Мене це збісило!
- Стрибай вже! Загорлав я, нібито мене ріжуть.
- Я боюсь, ходімо назад... Занила вона.
Це мене дістало! Я нагадав їй про нашу домовленність, і ми з Вовою пішли далі
***
Танька стояла там, і коли ми вже почали віддалятись - злякалась і стрибнула! Вона не дострибнула, і полетіла вниз, ламаючи під собою гілки.
***
Ми почули, гучний тріск гілок і позізли назад. Там нікого не було, тільки поламані гілки. Ми вирішили, що вона впавши, пішла до дому і полізли по своєму звичному маршруту.
Коли ми йшли додому, нас перестріла вона з своїм дідом, який працював неподалік на технобазі.
- Ану йдіть сюди! закричав він.
- А що ми такого зробили?
- Вони мене вговорили йти з собою, вони мнене били, вони скинули мене з гілки! Брехала вона, а ми стояли й ахуєвали, от того, шо вона розказує.
Дід Іван не став розбирати правих і винуватих, він схопив мене за волосся і швирнув на землю. Хоча я навіть болю не відчув, це мабуть від великої кількості адреналіну в крові. Вові він дав ляща і пішов разом з нею додому. Я хотів підібрати каменюку, що лежала на дорозі, і вдарити його зі спини по голові, але зрозумів, що він від такого удару не вирубиться, і передумав.
Ми все літо виношували план помсти. І ось, він готовий!
Це було наприкінці літа, ми зперли у баби дріжжі і полізли до них через паркан. Я боявся, що нас помітять, бо тоді нам срака! Ми проповзли по тправі до твалету надворі, відкрили двері, і кинули туди дріжжі. Ми сиділи за твалетом. Через пів години, там щось почало булькати! Твалет був майже повний, тому гівно почало лізти з нього назовні вже через пів хвилини. Ми сиділи за твалетом. З хати вийшов дід Іван. Коли він побачив це все, він зхопив фанєру і пішов в твалет, щоб затулити дірку. Ми різко закрили двері і задвинули засув.
Дід матюкався, бився в двері, але поскільки, він вкрав їх на автобазі - двері і засув були міцні. Ми гайнули через паркан, і спостерігали за всім цим дійством з горища, де лежав бінокль, принесений нами до операції, яку ми назвали "Гівняний потоп".
На крики діда прибігла Танька, сміючись, вона відкрила засув, і дід Іван разом з гівном, яке було йому вже по шию, упав на неї. Він піднявся, схопив її за ногу (оскільки - він був трохи хворий на голову, і подумав - що це вона зробила), відтягнув її за сарай, де стояли кілки. Ми не бачили - що там відбувається, бачили тільки тінь, яка розмахувала палицею, і крики: "Діду не нада (це фірмєнний Танькин вислів), це не я, ай, ай, ай...".
Таким чином ми помстились обом гівнюкам одразу :) Скоєне ними вернулось до них сторицею, особливо до таньки.
(Історія заснована на реальних подіях).

0

5

всем привет!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

0

6

Вам нужно набрать еще 30 сообщений для просмотра этого текста.

Источник: Специалист. 1С:Предприятие 8.3. Первые шаги разработчика 2014
и тут включили эту неприятность(

0

7

А тут именно сообщения набирают? Ну тогда и я с вами)))))

0


Вы здесь » infosliv » Флейм » Флудилка


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2016 «QuadroSystems» LLC